Астроном Даррил Селігман із Мічиганського державного університету разом з колегами створив першу велику модель, яка дозволяє оцінити траєкторії міжзоряних об’єктів і визначити ті, що здатні стати потенційними імпакторами — тілами, що можуть влучити в Землю, повідомляє uahunter.com.ua з посиланням на phys.org. У роботі дослідники сформували «синтетичну популяцію» з приблизно 10¹⁰ міжзоряних об’єктів, щоб серед них знайти близько 10⁴ потенційно небезпечних.
Для розрахунків вони використали кінематику червоних карликів — M-зір, оскільки це найпоширеніший тип світил у Галактиці. Хоча вибір такого підходу залишається частково умовним, він допомагає виявити ключові закономірності їхнього руху.
Звідки приходять міжзоряні «ударники»
Модель показала, що міжзоряні об’єкти найчастіше надходять із двох напрямків:
- з боку сонячного апексу — напрямку, у якому рухається Сонце;
- з галактичної площини — області з найбільшою концентрацією зір.
Це нагадує автомобіль під дощем: той бік, куди машина рухається, ловить більше крапель. Так само Сонячна система зустрічає більше об’єктів саме з боку свого руху крізь простір.
Дослідження також встановило, що потенційно небезпечні ISO мають нижчі швидкості, ніж більшість міжзоряних тіл. Повільні об’єкти легше «захоплює» гравітація Сонця, що підвищує ймовірність відхилення їхніх орбіт у бік Землі.
Коли ризик найвищий і хто під загрозою більше
Річний цикл руху Землі теж відіграє роль. Навесні планета рухається назустріч сонячному апексу, що збільшує імовірність зустрічі з швидкими міжзоряними тілами. Взимку, навпаки, зростає кількість повільніших, але небезпечніших потенційних імпакторів.
Найвищий ризик, згідно з моделлю, спостерігається:
- в екваторіальних регіонах,
- у Північній півкулі, де зосереджено більшу частину людства.
Водночас автори наголошують, що ці висновки стосуються саме об’єктів із кінематикою M-зір; інші припущення можуть змінити деталі, але загальна картина залишиться схожою.
Дослідження не робить остаточних оцінок частоти міжзоряних зіткнень. Натомість воно закладає фундамент для майбутніх спостережень, зокрема через обсерваторію Віри Рубін, яка дозволить вперше систематично фіксувати міжзоряні об’єкти в реальному часі.
Науковці підкреслюють: ми лише починаємо розуміти природу ISO. Але вже зараз моделювання показує, коли, звідки та з якою швидкістю можуть прилітати потенційні загрози.
Поки науковці досліджують загрози з космосу, інші команди вчених зосереджуються на питаннях, ближчих до кожного з нас — наприклад, чи може поганий зір передаватися у спадок.
